top of page
This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.Start Now

Запитуєте - відповідаємо

Шановні батьки!

         На цій сторінці працівники професійного училища соціальної реабілітації будуть відповідати на запитання, що стосуються перебування ваших дітей в закладі соціальної реабілітації.
        Запитання надсилати поштою за адресою
                                        pysr@meta.ua
        У графі "тема листа" вкажіть «запитання від батьків».
Які шляхи виходу з сімейного конфлікту?

  1. Необхідно відродити і підтримувати в собі надію на успіх. Для цього необхідно прийняти на себе відповідальність на роз'язання конфлікту, розпочати активні дії і знайти нові можливості для позитивних змін.

  2. Необхідно подивитись на сімейний конфлікт очима іншого учасника конфлікту, відобразити його почуття і тривогу. Це усуне перешкоди на шляху розуміння одного другим і зменшить відчуженість.

  3. Необхідно встановити довіру і відвертість. Це дозволить спільно, а не поодинці проводити роботу по відновленню гармонійних відносин у сім'ї, що підвищить шанси на успіх. Відвертість являється першим кроком на шляху до позитивних змін.

  4. Важливо проаналізувати причину виникнення і розвиток сімейного конфлікту. При цьому важливо звернутися до досвіду розв'язання конфліктів друзями, знайомими, використовуючи їх досвід помилок і невдач.

  5. Важливо знайти співчуття інших та союзників поза сім'єю. Вони можуть стати суттєвою системою підтримки особистості. Є не тільки люди, яким немає ніякого діла до Вас, але й люди, які готові надати допомогу.

Як спілкуватися з дітьми, схильними до правопорушень?

  1. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує дитину.

  2. Уважно вислухайте дитину.

  3. Запропонуйте свою підтримку та допомогу.

  4. У спілкуванні з дитиною використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контакту слова: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти,

  5. У розмові з дитиною дайте зрозуміти, що вона унікальна як особистість.

  6. Недооцінка гірше, ніж переоцінка.

  7. Тривожних дітей необхідно постійно підбадьорювати, зацікавлювати, хвалити.

  8. Спілкуючись з імпульсивними дітьми, зацікавлюйте їх у всіх випадках, коли вони прагнуть стриматися.

  9. У спілкуванні з агресивними дітьми бажано виявити їх інтереси і нахили, зацікавити їх привабливою діяльністю, давати доручення, які потребують рішучості, ініціативи.

В яких випадках не карають дитину?

  1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка - за рухливість, флегматика - за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.

  2. Під час їжі.

  3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.

  4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за це може бути  приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих  батьків тощо.

  5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

  6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої - злорадство, а це погіршить їх взаємини.

  7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18  років, у хлопців - до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, - значить карати за те, що вона дитина.

  8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та  враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Для того, щоб Ви отримали оперативну відповідь, переконливо просимо:

  • запитання формулювати чітко;

  • прочитати відповіді на запитання, що надавалися раніше. Можливо, це запитання ставили інші автори;

не вживати ненормативну лексику або звертання у формі, що може бути розцінена як образлива (на такі запитання відповіді не надаються).

bottom of page